ѕол≥тичниий устр≥й

ƒо приходу вар¤г≥в основною пол≥тичною одиницею сх≥дних слов'¤н виступало плем'¤. —куп≥ в≥домост≥ про њхню плем≥нну орган≥зац≥ю св≥дчать про те, що в руках вожд¤ роду ≥ племен≥ зосереджувалас¤ широка влада, використанн¤ ¤коњ диктувалос¤ звича¤ми ≥ традиц≥¤ми. ¬ажлив≥ питанн¤ вир≥шувалис¤ шл¤хом згоди м≥ж стар≥йшинами, ¤к≥ збиралис¤ на плем≥нн≥ ради й були пан≥вними постат¤ми пол≥тичного житт¤, починаючи з найнижчого р≥вн¤ - общини (миру, задруги) й аж до найвищого р≥вн¤ - союзу племен, такого, ¤к, скаж≥мо, ≥снував у пол¤н, с≥вер¤н, ≥ древл¤н. ÷ентрами пол≥тичноњ влади були численн≥ обнесен≥ частоколом племен≥ поселенн¤, що виникали на очищених в≥д л≥су узвишш¤х, довкола ¤ких селилис¤ члени племен≥.

Ќа цю плем≥нну систему сх≥дних слов'¤н вар¤ги наклали своњ комерц≥йно ≥ в≥йськово зор≥Їнтован≥ форми орган≥зац≥њ, встановивши серед м≥сцевих племен так≥ пор¤док ≥ Їдн≥сть, ¤к≥ дозвол¤ли њм ефективн≥ше господарювати. Ќайб≥льшими "володар¤ми" њхн≥х торговельних п≥дприЇмств були члени династ≥њ –юрикович≥в, ≥ саме вони мали найб≥льше прибутк≥в ≥ влади. ѕроте оск≥льки кн¤з≥ великою м≥рою залежали в≥д дружини, то значну к≥льк≥сть своЇњ поживи њм доводилос¤ д≥лити з дружинниками. ’арактерно, що одн≥Їю з основних турбот перших кињвських правител≥в було прагненн¤ задовольнити власних дружинник≥в, щоб вони не перейшли до суперника. « поширенн¤м впливу вар¤г≥в пол≥тична влада зосереджувалас¤ у м≥стах, що виникали на основних торг≥вельних шл¤хах. Ќайважлив≥шим ≥з цих м≥ст був  ињв.

 ињвським кн¤з¤м у неоднаков≥й м≥р≥ вдавалос¤ монопол≥зувати владу. ƒо правл≥нн¤ ярослава ћудрого в середин≥ ’≤ ст. найб≥льш честолюбним, талановитим ≥ жорстоким членам династ≥њ неодноразово вдавалос¤ захоплювати кињвський ст≥л та утверджувати свою зверхн≥сть над братами та ≥ншими конкурентами. ” цей пер≥од сильноњ влади стримувалис¤ в≥дцентров≥ тенденц≥њ та забезпечувалис¤ Їдн≥сть волод≥нь. ”сл≥д за реформою ярослава ћудрого в систем≥ успадкуванн¤ влади, за ¤кою кожний член швидко зростаючоњ династ≥њ –юрикович≥в отримував практичну чи теоретичну частку волод≥нь, почалас¤ децентрал≥зац≥¤ влади. ¬насл≥док цього великий кн¤зь кињвський врешт≥-решт став не б≥льше н≥ж титулованим главою династично зв'¤заного конгломерату кн¤з≥в, що безперервно ворогували м≥ж собою.

Ќакресливши у загальних рисах пол≥тичний розвиток  ињвськоњ –ус≥, звернемос¤ до механ≥зм≥в, через ¤к≥ зд≥йснювалас¤ влада. Ќайважлив≥шим з них були кн¤жа влада, рада бо¤р (дума) та збори город¤н (в≥че).  ожна з цих ≥нституц≥й була ви¤вом в≥дпов≥дно монарх≥чноњ, аристократичноњ та демократичноњ тенденц≥й у пол≥тичному устроњ  иЇва. ¬лада й престиж, що ними користувавс¤ кн¤зь, у свою чергу зобов'¤зували його забезпечувати п≥дданим справедлив≥сть, пор¤док ≥ захист. ” виконанн≥ своњх в≥йськових функц≥й кн¤зь насамперед залежав в≥д дружини. ¬ раз≥ потреби б≥льших в≥йськових сил збиралос¤ ополченн¤ город¤н або, р≥дше, проводилас¤ загальна моб≥л≥зац≥¤. „исленн≥сть цього в≥йська була в≥дносно невеликою - десь близько 2-3 тис. чолов≥к, а той менше. јналог≥чно сусп≥льствам, що не мали ще державноњ орган≥зац≥њ, управл≥нн¤м кн¤з≥вством у ц≥лому займалис¤ також особист≥ слуги кн¤з¤, так≥, зокрема, ¤к дворецький, управл¤ючий маЇтком та ≥нш≥, оск≥льки не ≥снувало ч≥ткоњ р≥зниц≥ м≥ж державною ≥ приватною управл≥нськими функц≥¤ми. ” в≥ддален≥ м≥ста ≥ земл≥ кн¤з≥ призначали посадник≥в, що, ¤к правило, обиралис¤ з член≥в власноњ родини. Ќа перифер≥йних земл¤х волю кн¤з¤ виконував тис¤цький м≥сцевого ополченн¤ з≥ своњми п≥длеглими. ѕравосудд¤ вершив сам кн¤зь чи призначенн≥ ним судд≥ зг≥дно з "–уською правдою" ярослава ћудрого. «розум≥ло, що кн¤жа влада мала першочергове значенн¤ в управл≥нн≥  ињвськоњ –ус≥, але разом ≥з тим поЇднанн¤ в н≥й в≥йськовоњ, судовоњ та адм≥н≥стративноњ функц≥й св≥дчить, наск≥льки ц¤ система була в≥дносно нерозвиненою й прим≥тивною.

” ф≥нансуванн≥ своЇњ д≥¤льност≥ кн¤з≥ насамперед залежали в≥д данини. «годом розвинулас¤ складн≥ша система оподаткуванн¤, що включала кожне господарство (¤ке називалос¤ "дим" або "соха"). ƒо ≥нших джерел кн¤жих доход≥в належали мито на торг≥влю, плата за судочинство ≥ штрафи. ќстанн≥ складали важливе джерело прибутк≥в, оск≥льки кињвськ≥ закони щодо покаранн¤ за злочин в≥ддавали перевагу грошовим виплатам перед смертною карою.

«а порадою ≥ п≥дтримкою кн¤зь мусив звертатис¤ до бо¤рськоњ думи - органу, що виник ≥з старших член≥в дружини, багато з ¤ких були нащадками вар¤зьких ватажк≥в чи слов'¤нських плем≥нних вожд≥в. ѕ≥зн≥ше м≥сце у дум≥ д≥стали й церковн≥ ≥Їрархи. ‘ункц≥њ думи н≥коли читко не визначалис¤, а кн¤зь не був зобов'¤заний радитис¤ з нею. ѕроте, ≥гноруючи њњ, в≥н ризикував позбутис¤ п≥дтримки з боку цього впливового органу, що представл¤в усю бо¤рську знать. “ому кн¤з≥, ¤к правило, брали до уваги позиц≥ю бо¤рськоњ думи. ƒемократичну сторону пол≥тичного устрою  иЇва репрезентувало в≥че, або збори громад¤н, що виникли ще до по¤ви кн¤з≥в ≥, очевидно, походили в≥д плем≥нних рад сх≥дних слов'¤н. ¬≥че скликалос¤ кн¤зем або город¤нами, коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку. —еред питань, обговорюваних на в≥ч≥, були в≥йськов≥ походи, укладенн¤ угод, престолонасл≥дуванн¤, розпод≥л посад у держав≥, орган≥зац≥¤ в≥йська. ¬≥че могло критикувати або схвалювати кн¤з≥вську пол≥тику, але воно не мало права визначати свою власну пол≥тику чи видавати закони. ѕроте, коли на престол≥ с≥дав новий кн¤зь, в≥че могло укласти з ним формальну угоду ("р¤д"), за ¤кою кн¤зь зобов'¤зувавс¤ не переходити традиц≥йно встановлених меж влади щодо в≥ча, а воно в свою чергу визнавало над собою його владу. ’оча право брати участь у в≥ч≥ голови с≥мей, фактично на в≥чових сходах панувала м≥ська купецька знать, ¤ка перетворювала њх на арену м≥ж фракц≥йних суперечок.

Ќазад