ѕ≥днесенн¤  иЇва

як i б≥льш≥сть великих м≥ст св≥ту,  ињв завд¤чуЇ своњм звеличенн¤м власному географ≥чному положенню. –озташований у середн≥й теч≥њ ƒн≥пра. в≥н слугував основним транзитним вузлом на величезн≥й територ≥њ. прилегл≥й до ƒн≥пра з притоками. ¬одночас в≥н був чудовою висх≥дною дл¤ подорожей униз по ƒн≥пру через „орне море аж до багатих м≥ст Ћеванту. ƒо того ж розташуванн¤ на меж≥ двох географ≥чних i культурних зон - вкритих л≥сом р≥внин ѕ≥вноч≥ та в≥дкритих п≥вденних степ≥в - зумовлювало чимале стратег≥чне значенн¤ м≥ста. “ому воно и стало точкою з≥ткненн¤ i взаЇмод≥њ двох ≥сторичних тенденц≥й.

ѕро одну з них ми вже згадували. а само про поступове об'Їднанн¤ численних розр≥знених сх≥днослов'¤нських общин у велик≥ племена.  ожне з них мало свою територ≥ю, власних вожд≥в i захищен≥ м≥цним частоколом поселенн¤. ¬ авангард≥ цього руху були пол¤ни, на земл¤х ¤ких згодом постане  ињв. «г≥дно з оц≥нками вчених, уже к VI-VII ст. пол¤ни на чол≥ з≥ своњм нап≥влегендарним вождем  иЇм утворили сильний плем≥нний союз, що панував над сус≥дн≥ми племенами и мав пен≥ стосунки з ¬≥зант≥Їю. «а легендою,  ињв заснував  ий з брагами ўеком, ’оривом i сестрою Ћиб≥ддю, назвавши м≥сто власним ≥м'¤. ’оч наш≥ знанн¤ про ту добу досить туманн≥, все ж можна припускати, що сх≥дн≥ слов'¤ни взагал≥ та пол¤ни зокрема значно просунулис¤ у створенн≥ величезного пол≥тичного и культурного ц≥лого, ¤ке називатиметьс¤  ињвською –уссю.

ўе швидше i р≥шуч≥ше розгорталис¤ ≥нш≥ под≥њ, що спричинилис¤ до по¤ви на ≥сторичн≥й сцен≥ сканд≥нав≥в. јби зрозум≥ти це, сл≥д насамперед окинути погл¤дом скел¤ст≥ и пустельн≥ береги —канд≥нав≥њ VIII-IX ст., де з причин i дос≥ незрозум≥лих виник небачений демограф≥чний бум. Ќе знаход¤чи засоб≥в до ≥снуванн¤ на батьк≥вщин≥, багато молодих ¬≥дчайдушних сканд≥нав≥в с≥дали на корабл≥ й рушали шукати дол≥ на чужин≥. ¬они влаштовували спустошлив≥ наскоки на крањни «ах≥дноњ ™вропи, осел¤лис¤ на захоплених земл¤х јнгл≥њ, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ та —ицил≥њ, засновуючи там своњ корол≥вства та кн¤з≥вства, ≥нш≥ скандинави. перепливши јтлантику, колон≥зували ≤сланд≥ю, √ренланд≥ю i, що ц≥лком можливо, дос¤гали јмериканського континенту. ўе ≥нш≥, зокрема вих≥дц≥ ≥з Ўвец≥њ та острова √отланд, ¤ких називали вар¤гами, мандрували на п≥вденний сх≥д. —початку вони ос≥дали на берегах Ѕалт≥йського мор¤ у јльдейг'юборз≥, на озер≥ Ћадога, а дещо п≥зн≥ше - у Ќовгород≥, на озер≥ ≤льмень. Ќа в≥дм≥ну в≥д укр≥плень частоколом у с≥дних слов'¤н вар¤зьк≥ поселенн¤ ¤вл¤ли собою сол≥дн≥ гради-фортец≥, де селивс¤ кн¤зь ≥з дружиною та ciм'Їю, а навколо виростали рем≥снич≥ ≥ купецьк≥ передм≥ст¤.

“оргуючи з туб≥льц¤ми, а то и удаючись до грабунку (коли перший cnoci6 не давав результат≥в, ¤к правило, застосовували другий), вар¤ги добували хутра, мед, в≥ск та нев≥льник≥в. ѕроте вони хот≥ли б≥льше, н≥ж могли дати сх≥дн≥ слов'¤ни. ¬икористовуючи своњ поселенн¤ ¤к бази, вар¤ги досл≥джували р≥чков≥ шл¤хи, що вели на п≥вдень до великих i розк≥шних м≥ст ¬≥зант≥њ та ≤сламськоњ цив≥л≥зац≥њ. «а короткий час вони освоњли мережу водних шл¤х≥в та волокових переправ по ¬олз≥ з Ѕалт≥йського мор¤ до Kacпiю, що в≥дкривала шл¤х до Ѕагдада - ц≥Їњ багатомовноњ столиц≥ ≤сламського св≥ту. «годом з'¤вивс¤ ще важлив≥ший шл¤х. Ќазваний у л≥тописах шл¤хом "≤з вар¤г≥в у греки", в≥н ≥шов униз ƒн≥пром до „орного мор¤ й дал≥ на  онстантинополь - величезний ринок торг≥вл≥ з левантинськими м≥стами й найбагатше м≥сто в усьому христи¤нському св≥т≥.

ѕереселенн¤ дaлi на п≥вдень, ближче до  онстантинопол¤, було дл¤ заповз¤тливих вар¤г≥в лише справою часу. як пишетьс¤ у "ѕов≥ст≥ временних л≥т", у 862 р. два вар¤зьких ватажки јскольд i ƒ≥р, лишивши дружину свого кн¤з¤ –юрика в Ќовгорода попливли ≥з загонами своњх воњн≥в униз ƒн≥пром. ќц≥нивши прекрасне розташуванн¤  иЇва на високому берез≥ р≥чки, вони оволод≥ли м≥стом, а на пол¤н, що насел¤ли його околиц≥, наклали данину. јскольд i ƒ≥р, очевидно, швидко зажили co6i багатства и сили, бо у 860 р. наважилис¤ разом ≥з п≥двладними њм пол¤нами напасти на  онстантинополь. Ќезабаром в≥ст≥ про њхн≥ усп≥хи д≥йшли до Ќовгорода. I хоч –юрик уже помер, а його син ≤гор (по-сканд≥навському ≤нгвар) був ще замолодим, щоб стати на чол≥ дружини, ќлег, що був регентом (оп≥куном), доки Irop не дос¤гне повнол≥тт¤, з≥брав дружину з вар¤г≥в, слов'¤н та ф≥нн≥в, уз¤в≥1з собою ≤гор¤ й поплив до  иЇва. ’итрощами виманив в≥н за мури м≥ста јскольда и ƒ≥ра i, звинувативши њх в узурпац≥њ влади, вбив. ” 882 р. ќлег оселивс¤ в  иЇв≥, проголосивши його "мат≥р'ю м≥ст руських".

“ак розпов≥даЇ про прих≥д вар¤г≥в до  иЇва Ќестор-Ћ≥тописець. ѕроте в результат≥ ретельного анал≥зу тексту, проведеного р≥зними покол≥нн¤ми вчених, у ц≥й опов≥д≥ ви¤влено багато внутр≥шн≥х суперечностей i слабких м≥сць. —учасних ≥сторик≥в дивуЇ, чому могутн≥й, на загальну думку, –юрик жодного разу не згадуЇтьс¤ у сучасних йому джерелах. ƒе¤к≥ взагал≥ п≥ддають сумн≥ву сам факт ≥снуванн¤ –юрика. „и справд≥ могли так≥ досв≥дчен≥ ватажки, ¤к јскольд i ƒ≥р, п≥ддатис¤ на ¤вний п≥дступ ќлега? „и був ќлег справд≥ пов'¤заний з –юриком, чи, може, л≥тописець просто намагаЇтьс¤ скласти дл¤ нього шл¤хетн≥ший родов≥д? I чим по¤снити, що регентство ќлега тривало ще довгий час п≥сл¤ того, ¤к Iгop дос¤гнув повнол≥тт¤? —ловом, за в≥дсутност≥ даних про пер≥од до правл≥нн¤ ќлега в ≥нших джерелах важко в≥др≥знити реальн≥сть в≥д вимислу в Ќесторов≥й верс≥њ походженн¤ Pyci.

Ќазад