Cх≥дн≥ слов'¤ни
Cлов'¤ни виникли з автохтонного ≥ндоЇвропейського населенн¤ —х≥дноњ ™вропи. Ѕ≥льш≥сть учених додержуЇтьс¤ думки, що прабатьк≥вщина слов'¤н охоплювала п≥вн≥чн≥ схили арпат, долину ¬≥сли та басейн ѕрип'¤т≥. «в≥дси на початку VII ст. вони стали розсел¤тис¤ в ус≥х напр¤мах: на п≥вн≥чному сход≥ заглибилис¤ в земл≥ угро-ф≥н≥в до ќки та верхньоњ теч≥њ ¬олги; на зaxoдi њхн≥ поселенн¤ с¤гали р. ≈льби у ѕ≥вн≥чн≥й Ќ≥меччин≥. “а найб≥льший потис колон≥зац≥њ п≥шов на п≥вдень, на Ѕалкани, куди слов'¤н, наче потужний магн≥т, прит¤гували родюч≥ земл≥, багат≥ м≥ста и тепл≥ший кл≥мат. якщо пор≥внювати цей процес ≥з м≥грац≥Їю кочовик≥в, то розселенн¤ слов'¤н ¤вл¤ло собою пов≥льний рух ≥з праслов'¤нських земель, у процес≥ ¤кого збер≥галис¤ зв'¤зки з прабатьк≥вщиною. ¬насл≥док цього в≥н охопив велик≥ територ≥њ. ÷≥кавою рисою ц≥Їњ експанс≥њ був њњ мирний характер. «а вин¤тком окремих сутичок на кордонах з ¬≥зант≥Їю слов'¤ни просувалис¤ на нов≥ земл≥ головним чином ¤к колон≥сти, а не загарбники. ѕроте, розсел¤ючись, вони водночас i розпорошувалис¤. ƒосл≥дженн¤ визначного рос≥йського вченого ќлекс≥¤ Ўахматова довод¤ть, що на початок VI ст. iз сп≥льноњ мови слов'¤н сформувалис¤ три п≥дгрупи: зах≥днослов'¤нська, з ¤коњ згодом розвинулис¤ так≥ мови, ¤к польська, чеська та словацька; п≥вденнослов'¤нська, з ¤коњ постали болгарська, македонська та сербохорватська; сх≥днослов'¤нська, що з нењ розвинулис¤ украњнська, рос≥йська та б≥лоруська мови.
” VII ст. сх≥дн≥ слов'¤ни зосереджувалис¤ на правому берез≥ ƒн≥пра. Ќамагаючись установити ¤комога найдавн≥ш≥ родов≥д слов'¤нського населенн¤ ”крањни, рад¤нськ≥ вчен≥ обстоюють думку, що сх≥дн≥ слов'¤ни (чи њхн≥ пр¤м≥ предки - анти) були кор≥нним населенн¤м рег≥ону. «ах≥дн≥ ж спец≥ал≥сти, вказуючи на брак доказ≥в ц≥Їњ теор≥њ, сход¤тьс¤ на думц≥, що сх≥дн≥ слов'¤ни переселилис¤ сюди свого часу. ѕрот¤гом VII та VIII ст.. сх≥дн≥ слов'¤ни продовжували розсел¤тис¤. «годом вони нал≥чували близько 14 великих плем≥нних союз≥в, що засел¤ли земл≥ ”крањни, Ѕ≥лорус≥њ та –ос≥њ. Ќайважлив≥шими серед них були пол¤ни, що жили в ÷ентральн≥й ”крањн≥ на берегах ƒн≥пра. ƒо ≥нших сх≥днослов'¤нських племен ”крањни належали древл¤ни - на п≥вн≥чному заход≥, с≥верц≥ - на п≥вн≥чному сход≥, улич≥ и тиверц≥ - на п≥вдн≥. ” зах≥дн≥й частин≥ крањни жили волин¤ни та дул≥би.
—х≥днослов'¤нських поселень ≥снувало багато, хоч за розм≥рами вони були невеликими. —ела будувалис¤ за одну-дв≥ мил≥ одне в≥д одного i нал≥чували в≥д 4 до 70 дерев'¤них жител. ожна нова група поселень виростала на в≥дстан≥ 30-40 миль. ” центр≥ зводилис¤ гради, тобто укр≥плен≥ фортец≥, що служили дл¤ захисту, проведенн¤ плем≥нних сход≥в i культових обр¤д≥в. —х≥днослов'¤нськ≥ земл≥ р¤сн≥ли сотн¤ми таких обнесених частоколом населених пункт≥в. “ому скандинави називали ц≥ земл≥ "√ардар≥к≥", що значить "крањна укр≥плень".
ѕро пол≥тичну орган≥зац≥ю сх≥дних слов'¤н в≥домо небагато. ќчевидно, вони не мали верховних правител≥в чи ¤коњсь централ≥зованоњ влади. ѕлемена и роди, на чол≥ ¤ких сто¤ли патр≥архи, об'Їднувало поклон≥нн¤ сп≥льним богам, а вaжливi питанн¤ житт¤ вир≥шувалис¤ шл¤хом загальноњ згоди. ’оч п≥зн≥ше и з'¤вивс¤ клас плем≥нноњ знат≥, або кн¤з≥в, соц≥ально-економ≥чне розшаруванн¤ племен≥ було незначним, а земл¤ и худоба вважалис¤ сп≥льною власн≥стю численних с≥мей . —х≥дн≥ слов'¤ни були знан≥ ¤к непохитн≥ и загартован≥ воњни, здатн≥ витримувати мороз i спеку, споживати м≥н≥мум њж≥. ¬≥дчуваючи себе невпевнено на в≥дкритих р≥внинах, вони вважали за краще воювати у л≥сах i байраках, де часто влаштовували зас≥дки. ¬перт≥сть i витривал≥сть були њхн≥ми найб≥льшими перевагами ¤к у в≥йн≥, так i п≥д час миру.
“орг≥вл¤ у сх≥дних слов'¤н розвивалас¤ слабко. ѕроте у VIII ст. њм дали поштовх купц≥ з≥ —ходу и зокрема араби-мусульмани, що стали проникати у сх≥днослов'¤нськ≥ земл≥. ¬ обм≥н на дорогоц≥нн≥ метали, тонк≥ сукна, ювел≥рн≥ вироби сх≥дн≥ слов'¤ни могли запропонувати традиц≥йн≥ плоди своЇњ земл≥ мед, в≥ск, хутра, а також pa6iв. ќстанн≥й товар араби ц≥нили над усе. “орг≥вл¤ ц¤ процв≥тала наприк≥нц≥ VIII ст., коли у зносини з1 сх≥дними слов'¤нами вв≥йшли тюркськ≥ племена хозар≥в, котр≥ заснували ун≥кальну торговельну ≥мпер≥ю в понизз≥ ¬олги та на асп≥йському узбережж≥ й п≥зн≥ше прийн¤ли ≥удањзм. ƒе¤к≥ слов'¤ни, зокрема ciвepui, в¤тич≥ та пол¤ни, були змушен≥ сплачувати хозарам данину. ƒедал≥ б≥льше виход¤чи з ≥зол¤ц≥њ, сх≥дн≥ слов'¤ни вступали у нову важливу добу своЇњ icтopiњ.
Ќазад
