ѕ≥вденно-зах≥дна ”крањна: √алицько-¬олинське кн¤з≥вство
Ќадзвичайно важлив≥ зм≥ни в≥дбувалис¤ на ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й ”крањн≥ - в √алицькому та ¬олинському кн¤з≥вствах. оли ¤кась ≥з старих кињвських земель ≥ могла кинути виклик зростаючий могутност≥ рос≥йського ѕ≥вн≥чного —ходу, тобто —уздалев≥, ¬олодимиру й ще не оперен≥й ћоскв≥, то ним були √алицьке та ¬олинське кн¤з≥вства на п≥вденному заход≥. √рушевський вважав ц≥ кн¤з≥вства найбезпосередн≥шими спадкоЇмц¤ми пол≥тичноњ ≥ культурноњ традиц≥њ иЇва. ≤нший видатний украњнський ≥сторик - “имаш≥вський назвав √алицько-¬олинське кн¤з≥вство першою безперечно украњнською державою, оск≥льки у ’≤≤≤ ст., в апогењ своЇњ могутност≥, ц≥ об'Їднан≥ кн¤з≥вства охоплювали 90% населенн¤, котре проживало в межах нин≥шн≥х кордон≥в ”крањни. н¤з≥вства ц≥ були важливими ≥ в ≥нших в≥дношенн¤х. ѕрост¤гаючись по зах≥дних окрањнах ињвськоњ –ус≥, вони з самого початку стали стали ареною запеклоњ боротьби м≥ж украњнц¤ми та пол¤ками, що тривала, не вщухаючи, аж до середини ’’ ст. н¤з≥вства ц≥ були також важливим культурним рубежем. ¬они виступали або ¤к най сх≥дн≥ший форпост католицького «аходу, або ж ¤к найзах≥дн≥ший форпост католицького «аходу, або ж ¤к найзах≥дн≥ший - православного —ходу.
–озташовану в сх≥дних передг≥р'¤х арпат, у верх≥в'¤х важливих р≥чок ƒн≥стра й ѕруту, що впадають у „орне ћоре, √аличину спочатку засел¤ли племена дул≥б≥в, тиверц≥в та б≥лих хорват≥в. Ќа сход≥ вона широким кордоном межувала з розлогими й л≥систими р≥внинами ¬олин≥, також заселеноњ дул≥бами та б≥лими хорватими. Ќа сх≥д в≥д волин≥ лежало ињвське кн¤з≥вство. якщо √аличина на своњх зах≥дних та п≥вн≥чних кордонах мусила боротис¤ з агресивними мад¤рами та пол¤ками, то Їдиними чужоземними сус≥дами ¬олин≥ були литовськ≥ племена на п≥вноч≥. ќбидва кн¤з≥вства мали вдале розташуванн¤, недос¤жне дл¤ кочових нападник≥в ≥з степу. ¬олинь ≥ особливо √аличина були густо заселеними, а њхн≥ м≥ста сто¤ли на стратег≥чно важливих торгових шл¤хах ≥з «аходу. р≥м того, у √аличин≥ м≥стилис¤ велик≥ родовища сол≥ - товару, в≥д ¤кого залежала вс¤ –усь.
” 980-990 рр. ¬олодимир ¬еликий в≥двоював у пол¤к≥в √аличину й ¬олинь ≥ приЇднав њх до своњх волод≥нь. Ќа ¬олин≥ в≥н заснував м≥сто ¬олодимир, що згодом стало величною столицею цих земель. ” √аличин≥ пол≥тичний центр кн¤з≥вства перем≥стивс¤ з ѕеремишл¤ до м≥ста √алича б≥л¤ карпатських сол¤них поселень. ињвським кн¤з¤м удалос¤ закр≥пити ц≥ земл≥ за своњм наступником, оск≥льки вони належали до њхн≥х особистих волод≥нь. “ому першими в √аличин≥ правили –остиславич≥, нащадки онука ярослава ћудрого. “им часом на ¬олин≥ до влади прийшли ћстиславович≥, що вели св≥й р≥д в≥д ¬олодимира ћономаха.
„асто об'Їднуван≥ дл¤ зручност≥ в ≥сторичних досл≥дженн¤х √аличина ≥ ¬олинь у ’≤≤ - ’≤≤≤ ст. були ц≥лком р≥зними кн¤з≥вствами. „и не найб≥льш вражаюча в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними - у природ≥ верх≥вки кожного кн¤з≥вства. √алицьк≥ бо¤ри були найб≥льш свав≥льними, багатими й могутн≥ми на вс≥х руських земл¤х. ¬плив ц≥Їњ аристократ≥њ був наст≥льки все проникним, що √аличину часто вважають ≥деальним зразком ол≥гарх≥чного правл≥нн¤ на –ус≥, ¤кий пор¤д ≥з республ≥канським Ќовгородом та абсолютиським ¬олодимиром ≥ ћосквою ¤вл¤в собою трет≥й р≥зновид пол≥тичного устрою ињвськоњ ƒержави. Ќа думку учених, вин¤тково велика влада галицьких бо¤р значною м≥рою по¤снюЇтьс¤ њхн≥м походженн¤м. Ќа в≥дм≥ну в≥д бо¤р в ≥нших кн¤з≥вствах, де вони здеб≥льшого походили з кн¤жоњ дружини, галицька аристократ≥¤, очевидно, розвинулас¤ насамперед ≥з м≥сцевоњ плем≥нноњ знат≥. ≤ —воњ маЇтки вона д≥стала не в≥д кн¤з¤, ¤к це водилос¤, а узурпувавши общинн≥ земл≥. ѕрийшовши сюди, перш≥ –юрикович≥ наштовхнулис¤ на аристократ≥ю, що вже добре вкор≥нилас¤ й була готова в≥дстоювати власн≥ ≥нтереси.
≤нш≥ ≥сторики вказують на те, що завд¤ки в≥дносно стаб≥льному правл≥нню –остиславович≥в прот¤гом чотирьох покол≥нь бо¤ри мали досить часу й можливостей, щоб стати на ноги. р≥м того, багато з них торгували с≥ллю, що забезпечувало добр≥ прибутки ≥ зм≥цнювало њхнЇ й без того стаб≥льне економ≥чне становище. ¬насл≥док цього найбагатш≥ бо¤ри могли дозволити соб≥ утримувати власн≥ бойов≥ дружини з др≥бних феодал≥в. Ќарешт≥, через в≥ддален≥сть √аличини в≥д иЇва великому кн¤зев≥ важко було втручатис¤ в м≥сцев≥ под≥њ, тод≥ ¤к сус≥дство з ѕольщею та ”горщиною не лише давало зразок пануванн¤ аристократ≥њ, а й можлив≥сть звертатис¤ до чужинц≥в по допомогу проти кн¤з≥в.
«ате бо¤ри ¬олинського кн¤з≥вства на в≥дм≥ну в≥д галицьких були вилит≥ не б≥льш традиц≥йний штаб. Ѕ≥льш≥сть ≥з них прийшли в ц≥ земл≥ у склад≥ дружин своњх кн¤з≥в, що часто призначалис¤ чи зн≥малис¤ за волею иЇва, ¤кий завд¤ки незначн≥й в≥ддаленост≥ справл¤в б≥льший пол≥тичний вплив на це кн¤з≥вство, н≥ж на √алицьке. Ѕо¤ри ц≥ отримували земельн≥ волод≥нн¤ за службу кн¤зев≥. ¬олинська знать залежала в≥д кн¤жоњ щедрост≥ й тому ви¤вл¤ла йому в≥дносно б≥льшу в≥ддан≥сть ≥ п≥дтримку. ¬ласне, з ц≥Їњ причини об'Їднати обидва кн¤з≥вства змогли саме волинськ≥ кн¤з≥, а не галицьк≥.
Ќазад
