√осподарська д≥¤льн≥сть

” найдавн≥ших джерелах  ињвськоњ –ус≥ вар¤ги вперше згадуютьс¤ саме ¤к в≥дчайдушн≥ й розбишакуват≥ купц≥. ” VIII-IX ст.. в≥д своњх поселень на Ѕалт≥йському узбережж≥ вони по волзькому шл¤ху рухалис¤ на сх≥д аж до  асп≥йського мор¤, де вступали в контакти з купц¤ми мусульманського св≥ту. Ќа ≤’ ст., коли центр торг≥вл≥ перем≥стивс¤ на п≥вдень, до  онстантинопол¤, головною торговою артер≥Їю дл¤  иЇва став славнозв≥сний шл¤х "≥з вар¤ги у греки". ¬≥дтак заморська торг≥вл¤ стала складати основу економ≥чноњ системи  ињвськоњ –ус≥.

“ому не випадково, що першою формальною угодою, укладеною кињвськими правител¤ми, став догов≥р кн¤з¤ ќлега з ¬≥зант≥Їю (911 р.), зг≥дно з ¤ким руським купц¤м у  онстантинопол≥ створювалис¤ надзвичайно спри¤тлив≥ умови.  оли у ’≤≤ - ’≤≤≤ ст. у результат≥ пограбуванн¤  онстантинопол¤ ’рестоносц¤ми та частих напад≥в кочовик≥в на торгов≥ шл¤хи по ƒн≥пру став занепадати обм≥н з ¬≥зант≥Їю, дедал≥ б≥льшого значенн¤ дл¤  иЇва набували торг≥вельн≥ зносини ≥з «ах≥дною ™вропою, що головним чином йшли через  рак≥в - ѕрагу - –егенсбург.

Ќа противагу середньов≥чному «аходу, де земельна аристократ≥¤ ухил¤лас¤ в≥д торг≥вельноњ д≥¤льност≥, в  ињвськ≥й –ус≥ торг≥влею активно займалис¤ не лише бо¤ри, а й сам кн¤зь. Ѕ≥льшу частину року перш≥ правител≥ витрачали на зб≥р данини у близьких ≥ далеких земл¤х своњх волод≥нь, на привезенн¤ њњ до  иЇва те на спор¤дженн¤ великоњ флотил≥њ, що ƒн≥пром везла до  онстантинопол¤ нев≥льник≥в, хутра, льон, мед, в≥ск та ≥нший товар, ¤кий обм≥нювали на предмети розкош≥в. Ќав≥ть коли кн¤з≥ й бо¤ри ставали б≥льш ос≥лими й прибирали у власн≥сть велик≥ земельн≥ волод≥нн¤, значна частина продукц≥њ њхн≥х господар≥в призначалас¤ дл¤ чужоземних ринк≥в. ƒл¤ зан¤тт¤ торг≥влею ≥снували р≥зноман≥тн≥ можливост≥, оск≥льки в руських м≥стах сформувавс¤ численний прошарок купц≥в, а його найб≥льш впливов≥ й заможн≥ представники вели заморську торг≥влю й користувалис¤ однаковими з бо¤рами пол≥тичними та юридичними правами. јле у величезн≥й б≥льшост≥ його складали просто др≥бн≥ крамар≥, ¤к≥ торгували на внутр≥шньому ринку й часто визискувалис¤ та закабал¤лис¤ заможн≥шими купц¤ми.

«а оц≥нками сучасних учених, 13-15% населенн¤ –ус≥ мешкало у м≥ських осередках. як засв≥дчують л≥тописи, у крањн≥ нал≥чувалос¤ близько 240 м≥ст ≥ селищ. ѕроте ц≥лком ≥мов≥рно, що десь 150 ≥з них фактично ¤вл¤ли собою укр≥плен≥ поселенн¤ нап≥вземлеробського люду. —еред майже 90 великих селищ ≥ м≥ст найб≥льшим був, поза вс¤ким сумн≥вом,  ињв. ƒ монголо-татарськоњ навали численн≥сть його мешканц≥в становила близько 35-40 тис. (Ћондон дос¤г таких цифр лише через 100 рок≥в). ƒл¤ пор≥вн¤нн¤, так≥ важлив≥ центри, ¤к „ерн≥г≥в та ѕере¤слав, ¬олодимир-¬олинський, Ћьв≥в ≥ √алич, нал≥чували не б≥льше 4-5 тис. жител≥в кожен. Ќаселенн¤ цих м≥ст переважно складалос¤ з др≥бних торг≥вц≥в та рем≥сник≥в, оск≥льки великого поширенн¤ набули ремесла. “ак, у  иЇв≥ було представлено в≥д 40 до 60 р≥зних ремесел, найважлив≥шими серед них були тесл¤рство, ковальство, гончарство та кожум'¤цтво.

ƒе¤к≥ ≥сторики п≥дкреслюють комерц≥йну спр¤мован≥сть економ≥ки  ињвськоњ –ус≥. ≤нш≥, на противагу њм, довод¤ть, що њњ основу становило землеробство. ÷≥Їњ ж думки тримаютьс¤ видатн≥ украњнськ≥ ≥сторики ћихайло √рушевський, ƒмитро Ѕагал≥й та ярослав ѕастернак, а також пров≥дн≥ рад¤нськ≥ фах≥вц≥ з цього питанн¤. ¬они вважають, що оск≥льки слов'¤ни традиц≥йно були людом землеробським, то малоймов≥рно, що у  ињвську добу вони раптом зм≥нили спос≥б житт¤. ƒодатковим п≥дтвердженн¤м ц≥Їњ г≥потези Ї част≥ згадки про землеробську д≥¤льн≥сть на –ус≥ у л≥тописах, аграрна ор≥Їнтован≥сть календар¤ та м≥фолог≥њ давн≥х слов'¤н ≥, що найпереконлив≥ше, - археолог≥чн≥ знах≥дки.

Ќедавн≥ розкопки ви¤вили, що у ’ ст. на ”крањн≥ користувалис¤ зал≥зним лемешем ≥ що тут, ¤к ≥ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, д≥стала поширенн¤ в≥дносно прогресивна дво ≥ трип≥льна система с≥возм≥ни (за ¤кою одна друга чи одна трет¤ орноњ земл≥ лишалас¤ п≥д паром).  ультивувалас¤ переважно пшениц¤, овес, жито та ¤чм≥нь. «начного поширенн¤ серед сел¤н на рус≥ була ви год≥вл¤ худоби. ÷е забезпечувало њх не лише м'¤сом та молоком, але й шк≥рою дл¤ од¤гу ≥ взутт¤. “е ж саме можна сказати про розведенн¤ коней, свиней, овець, гусей, курей ≥ голуб≥в. ¬икористанн¤ вол≥в уможливлювало землеробство у широких масштабах. ’оч сел¤ни часто мали власний реманент, необх≥дний дл¤ обробки земл≥, вони, ¤к правило, об'Їднувалис¤ в колективи, або общини (до них входили кревн≥ родич≥ к≥лькох покол≥нь на чол≥ з≥ старшиною), допомагаючи один одному. ѕ≥зн≥ше община виникла на основ≥ сп≥льност≥ територ≥њ, об'Їднуючи сус≥д≥в, не пов'¤заних кревно.

якщо економ≥ка –ус≥ й була насамперед с≥льськогосподарською, то ¤к же прихильники цього п≥дходу по¤снюють виникненн¤ великих м≥ських ≥ торг≥вельних центр≥в? « по¤вою м≥ст важливу роль в њхньому п≥днесенн≥ стала в≥д≥гравати торг≥вл¤, проте не заморська, а перш за все м≥ж м≥стом ≥ селом та аграрною пров≥нц≥Їю.

«важаючи на переконлив≥ аргументи приб≥чник≥в ¤к "торг≥вельноњ", так ≥ "с≥льськогосподарськоњ" ≥нтерпретац≥й економ≥чноњ ≥стор≥њ  ињвськоњ –ус≥, сучасн≥ ≥сторики й тут схильн≥ йти на компром≥с. ѕогоджуючись, що кн¤зь, його дружина та найбагатш≥ купц≥ були за≥нтересован≥ передус≥м у жвав≥й та прибутков≥й заморськ≥й торг≥вл≥, ¤ка особливо процв≥тала до к≥нц¤ XII ст., вони також визнають, що у переважн≥й своњй б≥льшост≥ населенн¤  ињвськоњ –ус≥ займалос¤ с≥льським господарством.

Ќазад