—усп≥льна орган≥зац≥¤

ћаючи за р≥зними п≥драхунками, в≥д 3 до 12 млн. населенн¤ й величезну територ≥ю, що об≥ймала близько 800 тис. кв. км (майже половина њњ - в межах сучасноњ ”крањни),  ињвська –усь була найб≥льшою пол≥тичною формац≥Їю середньов≥чноњ ™вропи. ƒо того ж ц¤ формац≥¤ швидко розвивалас¤. ѕопри поступове зростанн¤ в≥дм≥нностей м≥ж простим людом ≥ новосформованою плем≥нною знаттю землеробське сусп≥льство сх≥дних слов'¤н ≤’ ст. залишалос¤ пор≥вн¤но однор≥дним в етн≥чному та соц≥альному в≥дношенн≥, але в насл≥док швидкоњ розбудови  иЇва до слов'¤нського середовища потрапл¤ють вар¤зьк≥ воњни-купц≥, ф≥нськ≥ мисливц≥, тюркськ≥ найманц≥, грецьк≥ рем≥сники, в≥рменськ≥ та ™врейськ≥ торг≥вц≥. « п≥днесенн¤м м≥ст стали процв≥тати купц≥ та рем≥сники. Ќарешт≥, прийн¤тт¤ христи¤нства спричинилос¤ до по¤ви нового класу - духовенства. —ловом, населенн¤  ињвськоњ –ус≥ стало б≥льш космопол≥тичним за культурною ор≥Їнтац≥Їю, етн≥чно строкатим ≥ дедал≥ глибше розташованим соц≥ально.

Ќайвище м≥сце в сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ, що народжувалас¤, пос≥дали численн≥ члени р≥зних в≥дгалужень династ≥њ –юрикович≥в.  н¤ж≥ воњни, старш≥ й молодш≥ дружинники ≥ м≥сцева знать утворювали клас бо¤р, ¤ких ще називали мужами. « часом знать скандинавського походженн¤ слов'¤н≥зувалас¤; це в≥дбилос¤ у перетворенн≥ таких суто скандинавських ≥мен, ¤к ’елг≥, ≤гор та ¬олодимир. ѕост≥йн≥ напади кочовик≥в на торгов≥ шл¤хи, а також економ≥чний занепад  онстантинопол¤ у XII ст. привели до обмеженн¤ можливостей займатис¤ торг≥влею, внасл≥док чого колишн≥ воњни-купц≥ поступово перетворилис¤ на великих землевласник≥в. «найти соб≥ землю не становило труднощ≥в, оск≥льки кн¤з≥ мали в достатку незайманих уг≥дь ≥ роздавали њх дружин≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д «ах≥дноњ ™вропи, де феодальне землеволод≥нн¤ узалежнювалос¤ службою своЇму сюзерену, на –ус≥ бо¤ри користувалис¤ правом спадкового волод≥нн¤ маЇтками (вотчинами), збер≥гаючи його нав≥ть з переходом в≥д одного кн¤з¤ до ≥ншого. Ѕагато бо¤р проживали у м≥стах, здаючи свою землю сел¤нам, за що брали частину њхньоњ продукц≥њ ≥ продавали њњ на ринку. ¬ласне ор≥Їнтован≥сть на м≥сто, за≥нтересован≥сть у комерц≥њ та рухлив≥сть в≥др≥зн¤ли бо¤р  ињвськоњ –ус≥ в≥д зах≥дноЇвропейських феодал≥в.

Ќа щабель нижче в≥д бо¤р сто¤ла м≥ська знать, або, ¤к њњ називали, - люди, що часто вважались "середн≥м класом"  иЇва. Ќайвизначн≥ш≥ його представники були великими купц¤ми, що займалис¤ м≥жнародною торг≥влею, вступали в родинн≥ зв'¤зки з бо¤рами й дом≥нували у м≥ськ≥й пол≥тиц≥. ѕор≥вн¤но з бюргерами «ах≥дноњ ™вропи тих час≥в м≥ська знать  ињвськоњ –ус≥ була далеко могутн≥шою й численн≥шою, нав≥ть п≥сл¤ того, коли занепад торг≥вл≥ у ’≤≤ ст. призв≥в до частковоњ зменшенн¤ њњ рол≥. ƒо менш впливових ≥ б≥дних город¤н, ¤ких ще називали "молодшими людьми", належали др≥бн≥ торг≥вц≥, крамар≥, високомайстерн≥ рем≥сники, зокрема збро¤р≥, камен¤р≥, гончар≥, ювел≥ри, що гуртувалис¤ ≥ рем≥снич≥ корпорац≥њ (цехи). Ќайнижчу сходинку соц≥альноњ драбини займала "чернь" - т≥, хто н≥чого не мали й наймалис¤ на "чорну роботу".

¬еличезну б≥льш≥сть населенн¤ становили сел¤ни, або смерди. ѕро сел¤н в≥домо небагато, оск≥льки ≥сторичн≥ джерела зосереджували увагу на вищих класах. «агальновизнаним Ї факт, що прот¤гом ус≥Їњ  ињвськоњ доби б≥льш≥сть сел¤н були в≥дносно незалежними. ѕроте у ’≤≤ - ’≤≤≤ ст. ≥з початком лихол≥тт¤ з'¤вл¤ютьс¤ ознаки зростаючого закабаленн¤ сел¤нства феодалами, що набувало р≥зних форм. ¬≥льний сел¤нин мав право звертатис¤ до суду, перењжджати з м≥сц¤ на м≥сце, передавати землю у спадщину синам (¤кщо ж в≥н мав т≥льки дочок, то кн¤зь мав право претендувати на його землю). ќсновним обов'¤зком смерд≥в була сплата данини та в≥дбуванн¤ в≥йськовоњ повинност≥ (¤к правило, допом≥жного характеру) п≥д час в≥йни. ѕро безправне становище сел¤н у сусп≥льств≥ св≥дчив передбачений "–уською правдою" штраф за вбивство смерда: гровн≥ грош≥ у цих випадках становили 5 гривень. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: за вбивство купц¤ чи молодшого дружинника компенсац≥¤ родн≥ становила 40, а за вбивство старшого дружинника кн¤з¤ - 80 гривень.

 оли сел¤ни чи представник ≥ншоњ соц≥альноњ верстви потрапл¤в у кабалу (а це при лихварських процентах в≥д 25 до 50 трапл¤лос¤ нер≥дко), або коли просто брав грош≥ у позику, в≥н м≥г укласти угоду з кредитором, за ¤кою зобов'¤зувавс¤ за отриман≥ грош≥ в≥дпрацьовувати певний час. ÷≥ закабален≥ або нап≥вв≥льн≥ роб≥тники називалис¤ закупами. Ќа самому низу соц≥альноњ п≥рам≥ди перебували раби, або холопи. ќск≥льки головним товаром м≥ж  иЇвом ≥  онстантинополем виступали раби, неважко зрозум≥ти, що рабство на –ус≥ було ¤вищем звичайним, особливо до прийн¤тт¤ христи¤нства. —еред раб≥в, багато з ¤ких працювали у кн¤жих маЇтках, були в≥йськовополонен≥, нев≥льнич≥ д≥ти, закупи, що намагалис¤ втекти в≥д виконанн¤ повинност≥, та ≥нш≥ невдахи. ѕроте вони могли сам≥ викупити себе на свободу або бути зв≥льненими у винагороду за в≥рну службу своЇму панов≥.

ќкрему значну за розм≥рами соц≥альну групу становили служител≥ церкви. ¬иключно церкв≥ п≥дл¤гали параф≥¤льн≥ св¤щеники, ди¤кони з с≥м'¤ми, ченц≥ та черниц≥.  р≥м того, п≥д захистом церкви перебували ≥згоњ. “ак спочатку називали кн¤з≥в, що втратили свою вотчину (часом ≥х також називали кн¤з¤ми-≥зго¤ми), а п≥зн≥ше й ус≥х, хто не вписувавс¤ в рамки даноњ соц≥альноњ верстви. ƒо таких належали недавно зв≥льнен≥ раби (церква заохочувала до зв≥льненн¤ раб≥в, вважаючи це за благо угодний вчинок), збанкрут≥л≥ купц≥, сини св¤щеник≥в, ¤ких через неписьменн≥сть не допускали до сану.

≤сторики довгий час м≥ркували над тим, щоб ви¤вити сп≥льн≥ риси м≥ж сусп≥льством  ињвськоњ –ус≥ та середньов≥чного «аходу. ≤ зокрема, њх ц≥кавило питанн¤, чи скр≥зь Ївропейський феодал≥зм передував доб≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. –ад¤нськ≥ ≥сторики вважають само собою зрозум≥лим, що  ињвська –усь була феодальним сусп≥льством. ÷≥Їњ думки тримаютьс¤ й так≥ немарксистськ≥ ≥сторики, ¤к ћикола ѕавлов-—ильванський, котрий звертав особливу увагу на той факт, що  ињвська –усь розпалас¤ у ’≤≤ ст. на р¤д невеликих кн¤з≥в ≥з дедал≥ виразн≥шою с≥льськогосподарською ор≥Їнтац≥Їю. ѕроте б≥льш≥сть сучасних немарксиських ≥сторик≥в в≥дкидають цю теор≥ю. ѕри цьому вони вказують, що центральний дл¤ феодал≥зму ≥нститут васальноњ залежност≥ у волод≥нн¤х –юрикович≥в не ≥снував, поза¤к влада кнз≥в над бо¤рами була м≥н≥мальною. ƒо того ж велика роль торг≥вл≥ та м≥ст у життЇд≥¤льност≥  ињвськоњ –ус≥, а також на¤вн≥сть переважно не закабаленого сел¤нства св≥дчать про те, що ситуац≥¤ на сход≥ ™вропи докор≥нно в≥др≥зн¤лас¤ в≥д становища на заход≥. “ому зах≥дн≥ ≥сторики схильн≥ розгл¤дати  ињвську –усь скор≥ше ¤к ун≥кальну й самобутню соц≥альну систему, а не п≥дводити њњ п≥д загальну категор≥ю феодальних сусп≥льств.

Ќазад